…щодо строків виконання цього припису.

У законопроекті спостерігається надмірне вживання абревіатур (наприклад, «ДІС - державна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування», «МЗС - Міністерство закордонних справ України», ЗДУ - закордонні дипломатичні установи України», «ВАСОД» - «відомчі автоматизовані системи обліку документів», що, на думку управління, значно ускладнює розуміння положень цього акта та може призвести до неправильного тлумачення їх змісту. 

Невдалими виглядають назви окремих структурних частин законопроекту. Зокрема, назва Розділу ІІ («Документи») сформульована надто абстрактно, безвідносно до змісту вміщеного у ньому матеріалу. Те ж саме стосується назв окремих статей законопроекту (зокрема, статті 7 «Уповноважені суб’єкти»).

Слід також відкоригувати невдалу дефініцію «головного розпорядника ДІС» (пункт 1 частини першої статті 7 проекту).

Необхідно уникнути дублювання визначення терміну «державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування», які зустрічаються в статтях 1 та 35 законопроекту.

У законопроекті вживаються назви міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (наприклад, Міністерство соціальної політики» (ч. 3 ст. 32), що, на думку управління, є недоречним, оскільки з часом їх може бути змінено або відповідні державні органи ліквідовані чи реорганізовані. Тому більш правильним було б використовувати їх загальні назви (наприклад, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у відповідній  сфері).

Терміни «дипломатичний паспорт України» та «службовий паспорт України», які вживаються у відповідних статтях законопроекту, слід уточнити на «дипломатичний паспорт громадянина України» та «службовий паспорт громадянина України».

Не позбавлені вад прикінцеві положення проекту закону, якими передбачається внесення змін до низки законів України. 

Зокрема, у змінах до статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) слово «громадян» в диспозиції цього складу правопорушення, пропонуємо вживати в однині, адже можна зрозуміти, нібито суб'єктом правопорушення мають бути одночасно кілька громадян, а проживання одного громадянина, зобов’язаного мати паспортну картку, без паспортної картки не буде утворювати складу цього правопорушення. Те ж саме стосується і проживання громадянина без реєстрації місця проживання чи перебування.

Аналогічні зауваження стосується словосполучення «особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи» та слова «громадянами» (диспозиція ст. 199 КУпАП), словосполучення «посадовими особами» та слова «громадян» (диспозиції ст.ст. 200, 201 КУпАП).

Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачається встановлення адміністративної відповідальності за прийняття на роботу без паспортної картки (підп. 2.4 п. 2). Проте ці зміни не узгоджується з Кодексом законів України про працю, згідно з яким при укладенні трудового  договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я  та  інші  документи (п. 7 ч. 1 ст. 24).

Крім того, у підпункті а) пункту 3 змінах до частини 1 статті 222 КУпАП крім виключення слів «порушення правил паспортної системи» слід також передбачити виключення словосполучення «статті 197-201».

При внесенні змін до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в одному випадку пропонується по всьому тексту закону замінити слова «паспорт або паспортний документ» словами «паспортна картка або паспортний документ іноземця», а в іншому – слова «паспорт» замінюються словами «паспортна картка». При внесенні зазначених змін на практиці стає незрозумілим,  в яких саме випадках потрібно застосовувати ту чи іншу заміну зазначених слів.
Також, при внесенні змін до статті 14 зазначеного Закону словосполучення «паспортах або паспортних документах замінюються на слова «паспортних картках» тільки у частині десятій і не враховується того, що ідентичні словосполучення містяться також у частині дев’ятій цієї статті.

 Враховуючи запропоновані законопроектом нові назви документів, що посвідчують особу та її спеціальний статус (стаття 8), при внесенні змін до Закону України «Про зайнятість населення» логічно було б не обмежуватися тільки заміною слова «паспорта» на слова «паспортної картки», а й замінити слова «військового квитка» словами «документа, що посвідчує особу військовослужбовця».

При внесенні змін до Закону України «Про статус народного депутата України» законодавець обмежується тільки заміною в частині десятій статті 35 слова «паспортів» словами «паспортних карток» і не враховує того, що й інші норми цього закону теж потребують певних змін з урахуванням запропонованого законопроекту. Так, в частині восьмій статті 33 згаданого закону зазначається, що народному депутату на строк виконання депутатських повноважень видається дипломатичний паспорт. Законопроект же передбачає, що дипломатичний паспорт України оформляється і видається народним депутатам України тільки на строк виїзду у службове відрядження за кордон (частина сьома статті 15 законопроекту).

Аналогічні зауваження можна висловити й до змін до Закону України «Про нотаріат». При внесенні змін до нього законодавцем залишено незміненою назву такого документу, як «посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні» (частина третя статті 43), хоча у запропонованому законопроекті такого документа не передбачено (стаття 8 законопроекту). Крім того, логічно було б доповнити цей закон словами «посвідчення члена екіпажу» після слів «посвідчення особи моряка» не тільки у частині третій статті 43, а й у частині другій статті 44.

Поданим законопроектом пропонується встановити загальний вік (16 років) при досягненні якого паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на десять років (частина третя статті 14 законопроекту). Ця новела не врахована при внесенні змін до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» де закріплено 18-річний вік, як загальний для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Нелогічним є також виключення з абзацу п’ятого частини першої статті 4 цього закону слів «з можливістю продовження на такий же термін», при цьому залишаючи в абзаці шостому цієї ж частини норму про те, що “продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановленому для оформлення його видачі”. 
При доповненні абзацу першого частини четвертої цієї статті словами «посвідчення члена екіпажу» логічно було б доповнити цими ж словами й абзац другий.
Проектом закону пропонується частину третю статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» викласти у новій редакції, де дати розширене визначення терміну «паспортний документ іноземця». Враховуючи предмет регулювання цього закону та зміст запропонованого визначення, доцільно назву зазначеного терміну доповнити словами «та осіб без громадянства».
При заміні в абзаці третьому пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» слів «паспортні дані» на слова «дані паспортної картки» незмінним залишаються слова «номер паспорта», які логічно було б замінити на слова «номер паспортної картки».
Законопроектом пропонується у абзаці дев’ятому частини першої статті 1 Закону України «Про громадянство України» виключити слова «свідоцтво про належність до громадянства України – документ, який підтверджує належність особи віком до 16 років до громадянства України із зазначенням підстав його набуття». По-перше, необхідно зазначити, що це абзац дев’ятнадцятий частини першої цієї статті, а по-друге, з точки зору законодавчої техніки, доцільно було б виключити весь абзац дев’ятнадцятий і у зв’язку з цим вважати абзац двадцятий абзацом дев’ятнадцятим, а не виключати відповідні слова, як це запропоновано авторами законопроекту.
Із статті 5 зазначеного закону, яка встановлює перелік документів, що підтверджують громадянство України пропонується виключити два види документів, яких не передбачено новим проектом закону. В той же час, до цього переліку не додається такий новий, передбачений законопроектом документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, як «посвідчення громадянина України». Тому існування у майбутньому двох переліків документів, які підтверджують громадянство України, у двох різних законах може привести до неоднозначного тлумачення та застосування зазначених норм на практиці.

Незрозумілими виглядають пропоновані у пункті 5 прикінцевих положень зміни до Закону Української Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР», якими пропонується по всьому тексту Закону слова «Українській РСР» замінити на слово «Україна», а слово «республіка» на слово «держава» (підп. 2, підп. 3 п. 5).

Доповнюючи частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» пунктом 49, яким громадяни України звільняються від сплати державного мита за отримання паспортної картки вперше, не пропонується відповідних змін до пункту 6 частини 1 статті 2 цього Декрету, за яким державне мито справляється за видачу нового зразка паспорта громадянина України.

Слід також зазначити, що реалізація положень проекту вимагає внесення змін не тільки до законодавчих актів, перелічених у розділі IV. Зміни також необхідно вносити до законів України «Про Державний реєстр виборців», «Про вибори народних депутатів України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і бездомних дітей», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі» тощо.

Законопроект має вади техніко-юридичного характеру. Так, згідно із Методичними рекомендаціями щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, які схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21 листопада 2000 року, у разі внесення змін до кількох законів, вони подаються в хронологічному порядку, причому, якщо в переліку актів, до яких вносяться зміни, є кодекси, вони ставляться на першому місці (підп. 6 п. 4). Проте зазначені рекомендації у законопроекті не враховані.

Окремі статті законопроекту мають занадто складну конструкцію, що може ускладнювати розуміння і застосування. Це стосується, зокрема, статті 11 проекту, матеріал якої розміщується на трьох аркушах.

По тексту законопроекту вживаються слова «зокрема» (наприклад, ч. 2 ст. 8), «тощо» (ч. 3 ст. 9), «у тому числі» (абз. 6 ч. 2 ст. 21, ч. 6 ст. 41, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11, підп. 3 п. 12 розд. II прикінцевих положень),  які не надають відповідним правовим нормам необхідної визначеності.

Особливу увагу необхідно звернути на довільне застосування у реченнях розділових слів «або» та «чи», що ускладнює розуміння тексту окремих пропонованих у законопроекті норм і може призвести до виникнення непорозумінь при їх практичному застосуванні. Наприклад: «оформлення та видача дозволів на працевлаштування здійснюється Державною службою зайнятості України Міністерства соціальної політики України або центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя…» (ч. 3 ст. 32 проекту). Зі змісту цього положення проекту не можна зробити чіткого висновку про те, коли оформлення дозволів на працевлаштування здійснюється Державною службою зайнятості України Міністерства соціальної політики України, а коли зазначеними вище центрами зайнятості.

Незрозуміло, за якими критеріями в одних випадках всі частини статей законопроекту позначаються цифрами (наприклад, ст. 3, ст. 5, ст. 7, ст. 12, ст. 14, ст.17, ст. 20), а в інших - цифрове позначення мають лише окремі частини статей (наприклад, ст. 11, ст. 27, ст. 31, ст. 33). Це ж саме зауваження стосується пунктів частин. Наприклад, пункти ч. 1 ст. 7, ч. 1 статті 8, ч. 5 статті 14 позначаються цифрами, тоді як пункти ч. 5 статті 16 проекту цифрового позначення не мають, що ускладнює користування текстом закону.

Слід також зазначити, що законопроект стосується сфери діяльності відповідних державних органів, зокрема, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної митної служби України, Державної прикордонної служби, Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості, натомість у пояснювальній записці до нього немає інформації щодо позиції цих державних органів з приводу передбачених законопроектом новацій. 

Зауваження викликає абзац 2 розділу III прикінцевих положень, в якому міститься доручення Кабінету Міністрів України «підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом». Приведений припис не узгоджується з Регламентом Верховної Ради України, згідно із яким якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі «Перехідні положення» цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття (ч. 8 ст. 90).

Необхідно також зазначити, що запровадження паспортної картки та її заміна через кожні десять років, а також виготовлення інших документів, в які будуть імплантовані безконтактні електронні носії інформації, призведе до значного посилення навантаження на відповідні державні органи та потягне за собою додаткові фінансові витрати з Державного бюджету України. Натомість у Пояснювальній записці до законопроекту стверджується, що реалізація його положень додаткових бюджетних витрат не потребуватиме. Відтак до законопроекту не додається відповідне фінансово-економічне обґрунтування, не визначаються джерела покриття бюджетних витрат, що не узгоджується з вимогами статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Не можна погодитись із пропонованим порядком набрання чинності Законом, проект якого розглядається, – «з дня його опублікування» (пункт І розділу IV, «Прикінцеві положення»). Адже реалізація положень проекту потребує комплексного оновлення підзаконної нормативно-правової бази, на яке Кабінету Міністрів України дається три місяці (пункт ІІІ розділу IV проекту), та здійснення низки практичних заходів. У зв’язку із цим, на думку управління, Закон повинен вводитись в дію щонайменше через три місяці після дня його опублікування.

Законопроект потребує усунення багатьох технічних недоліків. Відповідно до частини 6 статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту при внесенні змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. При викладенні статті 201 Кодексу України про адміністративні правопорушення у новій редакції ця вимога авторами законопроекту не дотримана (не викладено положень чинного закону).
Також у порівняльній таблиці до законопроекту при внесенні змін до Закону України «Про нотаріат» не правильно викладена запропонована редакція закону з урахуванням внесених змін. Так, законопроектом передбачається доповнення частини третьої статті 43 словами «посвідчення члена екіпажу» після слів «посвідчення особи моряка». Враховуючи надану до законопроекту порівняльну таблицю виходить що ці поняття замінюють одне одного.
Аналогічні зауваження стосуються і запропонованих змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». У наведеній порівняльній таблиці до цього закону не враховано всіх викладених у тексті законопроекту змін.
Не зовсім вдалою вбачається структура законопроекту. Зокрема, окремі його положення розміщені без належної логічної послідовності. Це, наприклад, стосується запропонованих змін до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», до того ж вони мають ряд відмінностей з наданою порівняльною таблицею до проекту закону.
Відповідно до загальних правил законодавчої техніки у випадках, якщо вносяться зміни до закону, викладеного в новій редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело її опублікування. На всі попередні редакції посилання не робиться. Натомість, у поданому законопроекті суб’єкт законодавчої ініціативи посилається на джерело опублікування першої редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом», а зміни вносяться до його нової редакції. До того ж цей закон, у його оновленій редакції носить іншу назву: Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
При внесенні змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» посилання взагалі робиться на нечинний закон.
Законопроектом пропонується визнати такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», хоча ця Постанова ще з 2007 року має іншу назву.
Відповідно до порівняльної таблиці до законопроекту, при внесенні змін до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова «на території якої» змінюються словом «де» у абзацах 3-5 статті 3 цього закону. У тексті законопроекту відповідні зміни передбачені тільки для третього абзацу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Насамкінець, слід зазначити, що на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект «Про Національний демографічний регістр»         № 2170 від 14.09.2006 р. (прийнято у першому читанні15.12.2006 р.), який має аналогічний предмет регулювання і в якому відповідні питання пропонується врегулювати докладніше. Ним, зокрема, визначаються порядок оформлення та видачі відповідних документів, вимоги до бланків службового паспорту України, посвідчення особи на повернення в Україну, посвідчення водія, посвідчення інваліда, члена екіпажу, біженця, моряка, пенсійного посвідчення,  військового квитка, дипломатичного паспорта, тимчасового посвідчення громадянина України, картки платника податків тощо (статті 18-39).

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект  може бути прийнятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

 

 

Керівник Головного управління                              В.І. Борденюк

 

 

 

 

 

 

 

Вик.: О.Шуба, К.О. Вербицький Ю.П. Матєров

К. О. Чайковський,  В.І.Грицак



Сделать бесплатный сайт с uCoz